Богдан Бойко: «Наша робота щодня змінює долі людей на краще»

Час від часу наше суспільство сколихує новина про тортури, нелюдське ставлення, антиумови в інтернаті, лікарні чи в’язниці. Але якщо такі речі є лиш сюжетом у стрічці новин для пересічного українця, то є люди, які присвячують своє життя боротьбі за гуманізм та дотримання закону. Сьогодні ми поспілкувалися з представником Уповноваженого ВРУ з прав людини у Чернівецькій області Богданом Бойком.

  • Добрий день, пане Бойко. Рада, що Ви знайшли час на зустріч. Тож не будемо зволікати і розпочнемо з «азів» Вашої професії. В рамках національного превентивного механізму омбудсмен разом з представниками громадськості мають проводити моніторинг місць несвободи на дотримання прав людини. Конкретизуйте, будь ласка, що таке «місця несвободи»?
    Добрий день. Місця несвободи – це ті, де людина зайшла на територію установи самовільно/несамовільно і не може вийти. У таких установах, звичайно, над людиною контроль має персонал. До таких місць несвободи офіс омбудсмена відносить відділ/відділення поліції, школи-інтернати, дитячі будинки, центри соціально-психологічної реабілітації, психоневрологічні інтернати, геріатричні пансіонати, стаціонарні відділення територіальних центрів обслуговування громадян, різні наркодиспансери, суди.
  • Як часто ви здійснюєте моніторингові візити. Як ви їх плануєте? Можливо, є якась пріоритетність?
    Як правило, у нас проводиться 2-3 візити в місяць по області. Планування візитів здійснюється разом із представниками західного представництва уповноваженого, а також з офісом уповноваженого в Києві. Під час планування ми враховуємо ті повідомлення, які до нас надходять із даних закладів або людей, які можуть щось сказати про дані заклади. Буває, що омбудсмен розглядає індивідуальні звернення людини, яка вважає, що її права було порушено. А буває таке, що відбуваються цільові моніторингові візити, які проводяться, щоб встановити, наскільки рівень прав людини в тій чи іншій галузі, сфері, установі чи організації дотримано. Ми відвідуємо не лише державні, але й приватні заклади. Наші візити звершуються без попередження. Двоє-троє людей в країні, хто безпосередньо займається організацією, знає, коли ми підем і куди ми підем. Після наших візитів ми готуємо прес-реліз, який розміщується на сайті офісу уповноваженого. Також направляємо звіт до керівників установ, де відбувався наш моніторинговий візит. Наприклад, якщо у нас візит у відділ або відділення поліції, то звіт ми направляємо до головного управління національної поліції Чернівецької області. Ідемо до школи-інтернату – направляємо до департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації. Але я вам не можу розповісти про принцип складання плану, тому що ніхто не має знати, де ми будемо завтра.
  • Залишилися установи, до яких ваша команда не встигла потрапити?
    З 2013 року ми відвідали всі заклади закритого типу, крім деяких відділів поліції та деяких судів. Разом це десь 10 закладів залишилося. Загалом національний превентивний механізм був майже скрізь. Кожного року ми намагаємось відвідати місця, де ми ніколи не були. Разом з тим відвідуємо ті заклади, де превентивна група не була вже певний період часу і де знаходиться велика кількість людей.
  • Кожна установа має свої особливості. Скажіть, на що звертаєте увагу в окремих закладах?
    До прикладу, в школах ми моніторимо право на освіту, право на медичне забезпечення, право на дитинство, право на інформацію, право на можливість організувати вільний час, право на творчий розвиток, на творчі здібності. Якщо говоримо про людей похилого віку, то це права на медичне забезпечення, отримання пенсії, використання і розпорядження своєю пенсією, на свободу пересування. Адже пересування може обмежити лише суд. А з такими установами, як геріатричне відділення, стаціонарне відділення тощо, люди підписують договір про надання послуг, але вони не обмеженні у своїй свободі.
  • Ваш візит до Нижньо-Станівецького психоневрологічного інтернату набув розголосу в медіа. Кадри вийшли дуже емоційними. Тож дайте, будь ласка, експертну оцінку.
    Умови мають бути людськими. Відношення персоналу має бути людським. Це також є об’єктом нашого моніторингу. Разом з тим 25% коштів від перебування в подібних інтернатах є людськими коштами. Ми моніторимо, наскільки ці гроші використовуються для людини. І в Нижньо-Станівецькому психоневрологічному інтернаті ми бачили картину нехорошу. Якщо в людей було загострення, їх, як ми з’ясували, переселяли до порожньої кімнати із залізними дверима, відповідно вони перебували тривалий час в таких умовах, на нашу думку. Ми побачили біля людей випорожнення, зрозуміло, що достатнім піклуванням персоналу це не назвати. Ми про все це збираємо інформацію. Ця хвиля розголосу, про яку Ви кажете, дозволила швидко зорієнтувати керівництво. Вони прибрали двері з цієї кімнати. Та й в самій кімнаті вони постелили килим, поставили ще якісь меблі, тобто привели у кращий стан. А був ще корпус денного перебування. Без вікон, без дверей. Це був місяць грудень, на секундочку. Вийти звідси люди переважно не могли, холод стояв, як на вулиці. Люди були у куртках.
  • В чернівецькій психоневрологічній лікарні на Мусоргського, посилаючись на карантинні обмеження, не виводять людей на прогулянки. Мінімальний курс лікування – півтора місяця, і цей термін люди закриті у приміщенні. Чи є це порушенням прав людини, чи будете ви реагувати?
    Ми здійснювали моніторинговий візит до цієї лікарні влітку цього року. Якраз моніторили дотримання карантинних вимог. Деякі пацієнти були на вулиці, деякі були у приміщенні. Підіймали вже висвітлене у медіа питання недофінансування. Опублікували прес-реліз нашого візиту на сайті. Ми про цю проблему говоримо як офіс уповноваженого, публічно це висвітлюємо. Наступним кроком мають бути матеріали медіа.
  • Яка Ваша думка стосовно створення центру паліативної допомоги у Чернівцях. Чи працюєте Ви в цьому напрямку?
    Так. Паліативні хворі також є тією категорією людей, яка залежить від працівників. Вони також самостійно не можуть вийти за територію закладу. Я позитивно ставлюся до створення такого центру, адже люди зможуть отримати необхідну допомогу. Наскільки я знаю, у Вашківцях є паліативне відділення. Та ми ще не були там з моніторинговим візитом.
  • Окрім моніторингів, чим ще займається представник омбудсмена?
    Також уповноважений реалізує захист інформаційних прав людей. Це контроль за дотриманням права людей в рамках ЗУ «Про доступу до публічної інформації» та ЗУ «Про звернення громадян». Разом з тим контролює дотримання правил про захист персональних даних. Представники на місцях мають право складати адміністративні протоколи й відправляти їх до суду. Також омбудсмен може відправляти листи з вимогою усунення тих чи інших недоліків, які було виявлено в рамках візитів/звернень/досліджень. Ну, і може робити конституційне подання, якщо вважає, що певні норми законних актів суперечать правам людини. Є така можливість.
  • Ви особисто очолюєте громадську організацію Чернівецьке об’єднання «Захист». Яка сфера її діяльності?
    Ми займаємось захистом прав людей з інвалідністю, а також дітей, які потрапили в складні життєві обставини. Проводимо різні заходи. До прикладу, зустріч з Оснат Лубрані, координаторкою системи ООН з гуманітарних питань представництва ООН в Україні. Ми є партнерами з різними організаціями з Молдови. Нами організовуються аудити, круглі столи, що стосуються теми захисту прав людей з інвалідністю, ми розробили карту доступності, яка показує місця, до яких можна добратися на інвалідному візку, а до яких – ні, до яких проблематично, наразі є карти трьох населених пунктів: Чернівців, Сторожинця, Вижниці. Вулиці міст, медичні установи, спортивні об’єкти, аптеки… А кожного року проводимо міжнародний форум інклюзивності. Є напрямок захисту прав дітей. Реалізовуємо проєкт «Мистецтво зближує». У його рамках відвідуємо місця реабілітації, проводимо для дітей заняття із танців, із театральної майстерності. У найближчих планах постановка вистави. У контексті права дитини на безпеку дітям, які перебували в небезпечному середовищі, в основному психологічно нестабільному, ми показуємо інший світ, більш гуманний до дитини. Наша робота щодня змінює долі людей на краще.

Спілкувалася студентка 3 курсу
Маргарита Юхименко (інтерв’ю проведене
в рамках курсу «Правова проблематика у ЗМІ»)