Гендерна рівність у 40 відсотків

Кандидатки про реалії виборчих квот

На фоні галасливого перебігу передвиборчих тижнів все ж можна почути розмови про новий виборчий кодекс та нові 40%. Об’єкт дискусій – жінки, адже квота представництва стосується саме їх. І здавалося, багато чого вже сказано, передбачення вичерпані інтерпретаціями. Та в розрахунках була помилка: майбутні політикині є саме суб’єктами дискусій, отож їм є що сказати.

21 жовтня пройшов онлайн-марафон «Жінки у владі – зміни в громаді!», слухачами якого стали й студенти 3 курсу спеціальностей «Журналістика» та «Видавнича справа і редагування». Кандидатки в місцеві ради утримались від агітації, натомість представили свої міста та розповіли про утиски, порядність та перемоги.

Марафон організували Центр прав людини ZMINA, проєкт «Вибори без сексизму» за пітримки Громадської ради при МФО «Рівні можливості» та інформаційного супроводу порталу «Жінки – це 50% успіху України».
Модератори: Ірина Виртосу журналістка Центру прав людини ZMINA.info та Ірина Тишко координаторка громадського моніторингового проєкту «Вибори без сексизму»

Згідно з дослідженнями Національного демократичного інституту більше 66% населення за збільшення кількості жінок у політиці. Голова Гендерної експертної громадської ради при МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська роз’яснила тонкощі ситуації минулих років. Квотний принцип зустрічав опір і в парламенті, і в суспільстві, натомість паритетне забезпечення участі жінок у політиці сприймалось позитивно. Тобто високе бажання було, а розуміння квоти як інструменту – ні.

«Багато-хто каже: «От жінки не готові», та ніхто не досліджував готовність чоловіків, правда? Ніхто ніколи не ставить питання, де бралися ті найдостойніші мужі, але питання «Де взяти достойну жінку?» підіймається зараз повсякчас. «Немає жінок, яких ми можемо взяти». Що це означає? Це точка зору партій, чи суспільству правда байдуже, хто при владі, головне, щоб це був чоловік», – підсумувала Лариса Кобелянська.

А до чого готуватися? Наталія Делієва з Одеси розповіла про чесну й відкриту боротьбу. Чесно, на думку опонентів цієї кандидатки, це коли твої борди знищують, твою кандидатуру не включають до опитувань для електорату.

«До жінок ставлення в 10 разів прискіпливіше: до кожного слова прислухаються, кожну буквочку в твоїй програмі читають», – Наталія Делієва.

«Я погоджююсь з точкою зору, що потрібно обирати найгідніших, але чомусь найгідніших без гендерної квоти ніхто не починає шукати серед жінок», – Ольга Брильова, Дніпро.

Мала місце згадка про некоректне ставлення чоловіків до встановлених квот. Вони запропонували вирішити проблему недостачі членкинь у партії, зателефонувавши жінкам іншого, досі нелегального в Україні, фаху…

Та учасниці марафону говорили і про реальні зміни, коли чоловіки агітували за своїх дружин, майбутні колеги пропонували паритетні стосунки, звичайні перехожі висловлювали довіру до жінки-політикині.

«Я в кінці списку бюлетеня йти не готова. Бо якщо я буду йти, я буду працювати», – Ірина Трохим, Львів.

Працювати далі, знову рефлексуючи на болючі теми. Адже для багатьох місцева рада як логічне продовження їхньої активістської діяльності. Хтось боровся з корупцією у школах, хтось був волонтером, хтось пройшов війну. Це їх відрізняє від образу пустоголової ляльки-маріонетки. Вони вже мають перемоги на своїх фронтах та звикли покладатися на свої сили, а не шукати плече чи гаманець.

«Люди дуже розчаровані. Ти даєш листівку, вони беруть, кажуть: «Ви всі такі погані, я не буду  все одно голосувати». Ти у відповідь: «То поверніть мені, будь ласка, листівку назад. Я друкую це за свої гроші, йду у міську раду, та не отримуватиму зарплатню. Мені ця листівка важлива, бо я не збираюся відробляти ці кошти», –  Юлія Матвієнко, Запоріжжя.

«Вирішила подати свою кандидатуру на голову громади. Всі шукали підвох… Морально було важко витримати ось це «Куди вона лізе?», «Як це вона могла піти на голову громади?» Довелося ще пояснювати, чому в 31 рік незаміжня та ще не маю дітей», – Ірина Нижник, Київщина.

«У подальшому ми маємо продумувати, які технології, які платформи мають працювати на позитивне закріплення цієї квоти», – Олеся Кириленко, очільниця громадської організації «Ліга жінок-виборців 50–50».

На думку пані Кириленко, зовні окремі партії підтримують жінок, в середині розділяють головних та другорядних за статтю.

Також представляли свої міста та ділилися умовами для кандидаток у міську раду такі спікерки: Обухів, Київщина – Тетяна Гуменюк, Чернівці – Юлія Дупешко-Джус, Рівне – Оксана Майборода, Біла Церква, Київщина – Альона Абрамова, Кропивницький – Надія Коленченко. Експертну думку висловлювали агентки проєкту «Вибори без сексизму» в регіонах Марина Гурянова та Аріна Крапка.

Дві години мовили. Дві години концентрованої інформації. Жодного слова піару. Для цих жінок роль технічної кандидатки принизлива, і забагато сил вони вкладають у свій шлях, щоб після перемоги поступитися мандатом. А ще їм мало 40 %, вони прагнуть рівності – 50 на 50. Але для цього треба розпочинати розмову про новий Виборчий кодекс.